Науково-методичні підходи до формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності

Фінансова структура підприємства туристичної індустрії є сукупністю господарських та (або) інших сфер фінансової відповідальності (за доходами і витратами, тільки за витратами, за певними фінансовими показниками тощо), розподілених між структурними підрозділами підприємства або фірми, що виступають об'єктами бюджетування та управлінського обліку. У фінансовій структурі прийнято виділяти різні типи облікових центрів: центри прибутку, центри збитків, центри доходів і витрат, центри витрат, венчурні центри, інвестиційні центри тощо. Метою статті є аналіз та обґрунтування науково-методичних підходів до формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності. У статті обгрунтовано базис використання капіталу індустрії гостинності, яка направлена на задоволення соціальних потреб споживачів і повинна розвиватися на основі державного управління економічно відособленими суб’єктами цієї сфери національної економіки, розглянуто формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності, що векторіально спрямовано на максимізацію економічної ефективності субєктів господарювання туризму та готельноресторанної індустрії. Визначено, що в капіталі індустрії гостинності можна виділити такі три частини: капітал обороту, що авансується на покупку товарів (основний та змінний капітал), необхідних для надання послуг в індустрії гостинності; капітал, що авансується на додаткові витрати надання послуг в індустрії гостинності; капітал, що авансується на чисті витрати надання послуг в індустрії гостинності. Обґрунтовано необхідність оцінки ефективності системи бюджетування на підставі аналізу фінансового стану підприємств індустрії гостинності. Обгрунтовано методичні підходи для оцінювання ефективності економічних процесів та виявлення сильних та слабких сторін підприємств індустрії гостинності 

бюджетування; індустрія гостинності; підприємства готельноресторанної індустрії; туризм; фінансове забезпечення індустрії гостинності; економічна ефективність